Сторінки історії. Бій під Крутами

Деталі

Створено: Понеділок, 29 січня 2024, 11:41

Склали крила орлині на вівтар Україні

«Над полоненими більшовики довго знущалися

і на другий день 27 студентів розстріляли,

а їхні трупи заборонили селянам ховати».

Зі спогадів учасника бою Монкевича

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху – бій під Крутами – один із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. А розпочалося все ще у 1917 році.

У буреломному 1917-му, коли міцна й грізна Російська імперія впала, на вулицях Києва замайоріли жовто-блакитні прапори. Проте більшовики прагнули відновити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді, який молода українська держава відхилила, відтак Раднарком оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні».

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. До столиці хмарою сунули червона гвардія й балтійські моряки під проводом колишнього царського жандармського підполковника Михайла Муравйова, який перейшов на службу до більшовиків. Сунули, щоб знищити нашу молоду незалежність.

28 січня ворог стояв під Бахмачем, що був ніби «ключем від Києва». На підступах до столиці Муравйов закликав: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».

В критичний для державності України час київські студенти і гімназисти стали на захист держави. Дехто таємно втік від родин з дому, боячись прощатися з рідними людьми, щоб ті не зупинили їх. Згодом до них долучилися близько 80 добровольців вільного козацтва з Ніжина. Загалом 29 січня 1918 року на залізничній платформі у Крутах знаходилося близько 520 молодих людей озброєних 16 кулеметами і однією гарматою.

Супротивники ж вдесятеро переважали людською силою, мали бронепотяг та артилерію. Завдяки вигідній стратегічній позиції та героїзму українцям вдалося завдати ворогу значних втрат. Згодом оборонці відступили і ешелонами вирушили до Києва. 27 юнаків студентської сотні потрапили в оточення, відчайдушно атакували, але більшовики переважали їх силою. Відтак вони потрапили в полон, були закатовані і страчені.

За різними оцінками в бою під Крутами загинуло 70-100 осіб. Серед них 37-39 полеглих гімназистів. На сьогодні відомі прізвища лише двадцяти.

     Відстояти незалежність у ці буремні дні не вдалося, але завзята боротьба українців тривала після цього ще кілька років. Прикладом, який найбільше надихав тодішніх вояків, був героїзм учасників бою під Крутами. Вони стали легендою і для наступних поколінь борців за незалежність в 1940-1950-ті, 1960-1980-ті роки. Вони є прикладом для сучасних воїнів – тому що були такими ж завзятими тоді, у 1918-му, як ті, кого ми назвали кіборгами в 2014-2015. Вони, герої Крут, були першими «кіборгами» у нашій історії.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після укладання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. На траурній церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав героїчним цей подвиг київської молоді.

Бій під Крутами – це і тріумф і трагедія. У ньому переплітається і біль, і печаль, і гордість за молодих патріотів. Доречними стали слова академіка Івана Дзюби: «У людини високого ідейного та духовного тонусу є щось вище за саме життя – це мета цього життя, це її ідеали, принципи, це честь і гідність, і вона (цебто людина) може віддати за них своє життя».

         Між тими подіями і подіями, які відбуваються в нашій державі тепер, сміливо можна провести історичну паралель. Чи не нагадують описані вище події 2018 року події новітньої історії 2014-15 років, коли зелені чоловічки захоплювали Крим, коли українські солдати на смерть стояли у Донецькому аеропорту, Дебальцевому, Іловайському котлі? Чи події 2023 року, коли воїни наші мужньо захищали Київ?

Минули роки, змінилися покоління і на захист багатовікової національної ідеї піднявся цвіт нації. Перед Україною нависла небезпека бути поглинутою ненаситним московським окупантом. У лютому 2014-го десятки і сотні відважних юнаків з усіх куточків нашої Вітчизни добровільно пішли боронити рідну землю і ступили у безсмертя прямо зі студентської лави.

І знову й знову доля випробовує Україну на витривалість, але ми витримаємо, ми зуміємо захистити Україну! Тепер ми змушені давати відсіч військовій та інформаційній агресії, змушені обороняти власну незалежність ціною людських життів. Боротьба нелегка, сьогоднішня війна гібридна, але ми маємо гідні приклади для наслідування, які не загубилися у лихолітті минулих століть. Пишаємося тим, що майже тридцять років живемо в незалежній країні, й залишаємося справжніми патріотами!

Крути – всього лиш героїчна мить на сторінках історії українського державотворення. Факел героїзму, запалений студентами під Крутами, й далі горить і буде горіти в серцях майбутніх поколінь.

Людмила Кравець, учитель історії

• < Попередня
• Наступна >