Бібліотечний урок до Дня пам’яті Героїв Крут

Деталі

Створено: Понеділок, 29 січня 2024, 14:46

29 січня відбулася зустріч учнів 5-Б класу з працівником Рівненської міської бібліотеки № 2 Оксаною Олегівною, яка підготувала розповідь-презентацію до «Дня памʼяті Героїв Крут».

Учні коротко познайомилися з історією цього пам’ятного дня, пограли у вікторину. Бібліотекарка зробила огляд літератури, присвяченої Героям Крут, яку можна знайти в бібліотеці № 2, що на Басовому Куті.

Ольга Процюк, класний керівник 5-Б класу

Сторінки історії. Бій під Крутами

Деталі

Створено: Понеділок, 29 січня 2024, 11:41

Склали крила орлині на вівтар Україні

«Над полоненими більшовики довго знущалися

і на другий день 27 студентів розстріляли,

а їхні трупи заборонили селянам ховати».

Зі спогадів учасника бою Монкевича

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху – бій під Крутами – один із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. А розпочалося все ще у 1917 році.

У буреломному 1917-му, коли міцна й грізна Російська імперія впала, на вулицях Києва замайоріли жовто-блакитні прапори. Проте більшовики прагнули відновити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді, який молода українська держава відхилила, відтак Раднарком оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні».

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. До столиці хмарою сунули червона гвардія й балтійські моряки під проводом колишнього царського жандармського підполковника Михайла Муравйова, який перейшов на службу до більшовиків. Сунули, щоб знищити нашу молоду незалежність.

28 січня ворог стояв під Бахмачем, що був ніби «ключем від Києва». На підступах до столиці Муравйов закликав: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».

В критичний для державності України час київські студенти і гімназисти стали на захист держави. Дехто таємно втік від родин з дому, боячись прощатися з рідними людьми, щоб ті не зупинили їх. Згодом до них долучилися близько 80 добровольців вільного козацтва з Ніжина. Загалом 29 січня 1918 року на залізничній платформі у Крутах знаходилося близько 520 молодих людей озброєних 16 кулеметами і однією гарматою.

Супротивники ж вдесятеро переважали людською силою, мали бронепотяг та артилерію. Завдяки вигідній стратегічній позиції та героїзму українцям вдалося завдати ворогу значних втрат. Згодом оборонці відступили і ешелонами вирушили до Києва. 27 юнаків студентської сотні потрапили в оточення, відчайдушно атакували, але більшовики переважали їх силою. Відтак вони потрапили в полон, були закатовані і страчені.

За різними оцінками в бою під Крутами загинуло 70-100 осіб. Серед них 37-39 полеглих гімназистів. На сьогодні відомі прізвища лише двадцяти.

     Відстояти незалежність у ці буремні дні не вдалося, але завзята боротьба українців тривала після цього ще кілька років. Прикладом, який найбільше надихав тодішніх вояків, був героїзм учасників бою під Крутами. Вони стали легендою і для наступних поколінь борців за незалежність в 1940-1950-ті, 1960-1980-ті роки. Вони є прикладом для сучасних воїнів – тому що були такими ж завзятими тоді, у 1918-му, як ті, кого ми назвали кіборгами в 2014-2015. Вони, герої Крут, були першими «кіборгами» у нашій історії.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після укладання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. На траурній церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав героїчним цей подвиг київської молоді.

Бій під Крутами – це і тріумф і трагедія. У ньому переплітається і біль, і печаль, і гордість за молодих патріотів. Доречними стали слова академіка Івана Дзюби: «У людини високого ідейного та духовного тонусу є щось вище за саме життя – це мета цього життя, це її ідеали, принципи, це честь і гідність, і вона (цебто людина) може віддати за них своє життя».

         Між тими подіями і подіями, які відбуваються в нашій державі тепер, сміливо можна провести історичну паралель. Чи не нагадують описані вище події 2018 року події новітньої історії 2014-15 років, коли зелені чоловічки захоплювали Крим, коли українські солдати на смерть стояли у Донецькому аеропорту, Дебальцевому, Іловайському котлі? Чи події 2023 року, коли воїни наші мужньо захищали Київ?

Минули роки, змінилися покоління і на захист багатовікової національної ідеї піднявся цвіт нації. Перед Україною нависла небезпека бути поглинутою ненаситним московським окупантом. У лютому 2014-го десятки і сотні відважних юнаків з усіх куточків нашої Вітчизни добровільно пішли боронити рідну землю і ступили у безсмертя прямо зі студентської лави.

І знову й знову доля випробовує Україну на витривалість, але ми витримаємо, ми зуміємо захистити Україну! Тепер ми змушені давати відсіч військовій та інформаційній агресії, змушені обороняти власну незалежність ціною людських життів. Боротьба нелегка, сьогоднішня війна гібридна, але ми маємо гідні приклади для наслідування, які не загубилися у лихолітті минулих століть. Пишаємося тим, що майже тридцять років живемо в незалежній країні, й залишаємося справжніми патріотами!

Крути – всього лиш героїчна мить на сторінках історії українського державотворення. Факел героїзму, запалений студентами під Крутами, й далі горить і буде горіти в серцях майбутніх поколінь.

Людмила Кравець, учитель історії

Сторінки історії. Голокост

Деталі

Створено: П'ятниця, 26 січня 2024, 15:54

Міжнародний День Пам'яті Жертв Голокосту: Свідомість, Пам'ять,

Солідарність

Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болю жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
і мало хто життя порятував…

27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, встановлений Організацією Об’єднаних Націй у 2005 році. Цей день відзначається щорічно з метою вшанування пам’яті шести мільйонів єврейських жертв Голокосту під час Другої світової війни.

Починаючи з середини ХХ ст. слово «Голокост» стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.

Слово «Голокост» походить від грецького holo «цілий, весь» і kaustos «горючий, згорілий». Воно означає жертвоприношення тварини, при якому все тіло спалюється. Голокост також відомий як Шоа, що в перекладі з івриту означає «руйнування, знищення». Поняття «Шоа» і «Останнє рішення» це кодова назва плану Нацистської Німеччини щодо фізичного винищення євреїв, а слово «Голокост» відноситься до влаштованого фашистами геноциду в цілому, в той час як «холокост» може означати масове винищування будь-якої групи людей будь-яким урядом.

Голокост почався в січні 1933 року, коли до влади прийшов Гітлер, і фактично закінчився 8 травня 1945 року.

Ось жахливі факти Голокосту:

üУ період між 1933 і 1945 роками під час Голокосту було вбито більше 11 мільйонів чоловіків, жінок і дітей. Приблизно шість мільйонів з них були євреями.

ü9 листопада 1938 на території Німеччини та Австрії сталася Кришталева ніч або Ніч розбитих вітрин, коли нацисти віроломно напали на єврейські громади. Нацисти зруйнували, пограбували і спалили понад 1000 синагог, знищили більше 7000 підприємств. Вони також зруйнували єврейські лікарні, школи, цвинтаря і будинки. Коли все було скінчено, 96 євреїв були вбиті і 30 000 заарештовано.

üНа відміну від інших геноцидів, при яких жертвам часто вдається уникнути смерті, перейшовши в чужу релігію, що живе в той час єврейське покоління могло врятуватися тільки, якщо їх бабусі й дідусі прийняли християнство до 18 січня 1871 (до дати заснування Німецької Імперії)

üНа перших етапах знищення європейських євреїв нацисти насильно переселяли їх в гетто і дотримувалися політики непрямого винищення, позбавляючи євреїв основних засобів до існування. У найбільшому Варшавському гетто в Польщі кожен місяць помирало близько 1% населення.

üНаймасовіше вбивство при Голокості сталося у вересні 1941 року в урочищі Бабин Яр недалеко від Києва в Україні, де було вбито більше 33 000 євреїв усього за два дні. Євреїв змусили роздягнутися й підійти до краю яру. Коли німецькі загони стріляли в них, вони падали вниз. Потім нацисти завалювали стіни яру, ховаючи і мертвих, і живих. Поліцаї хапали дітей і також скидали їх в яр.

üЗа час Голокосту загинуло більше 1,1 мільйона дітей. Діти були особливою мішенню для нацистів. Живими вони являли виняткову загрозу, адже, подорослішавши, вони б створили нове покоління євреїв. Багато дітей задихнулися в скотовозах по шляху до таборів. Тих, хто вижив, негайно поміщали в газові камери.

üУ своїх мемуарах Рудольф Гесс описував, як євреїв обманом заманювали в газові камери. Щоб уникнути паніки, їм говорили, що потрібно роздягнутися для душу та дезінфекції. Нацисти використовували «особливі загони» (інших єврейських ув’язнених), які підтримували спокійну обстановку і допомагали тим, хто відмовлявся роздягатися. Діти часто плакали, але після того як члени «особливого ​​загону» втішали їх, вони входили в газові камери, сміючись, граючи або базікаючи один з одним, часто все ще з іграшками в руках.

üСпочатку в газових камерах використовувався чадний газ. Пізніше для вбивства ув’язнених був розроблений інсектицид «Циклон Б». Коли в’язні опинялися в камері, двері закупорювалися і у вентиляцію всередині стін скидалися кульки «Циклону Б», які поширювали отруйний газ. Доктор СС Йоганн Кремер розповідав, що жертви кричали і боролися за життя. Жертв знаходили з кров’ю, що йде з вух, і з піною біля рота в напівсидячому положенні в камерах з простором, доступному тільки для розташування стоячи.

üГаз в камери в період Голокосту надходив знизу, а потім повільно піднімався до стелі, що змушувало жертв підійматися один на одного, щоб вдихнути повітря. Тих, хто був сильніший, часто знаходили поверх купи тіл.

üТі, хто піддався експериментам доктора Йозефа Менгеле, майже завжди були вбиті і анатомували. Багато дітей були покалічені або паралізовані і сотні загинули. Діти кликали його «дядько Менгеле», він приносив їм цукерки та іграшки перед тим, як убити власними руками. Пізніш, у 1979 році, він потонув в Бразилії.

üНацистський доктор Йозеф Менгеле, також відомий як «ангел смерті», захоплювався близнюками. За словами одного очевидця, в спробі створити сіамських близнюків, він зшив спинами один з одним двох близнюків на ім’я Гвідо та Ніно, яким було близько 4 років. Їх батькам вдалося дістати морфін і вбити своїх дітей, щоб закінчити їх страждання.

üБагато єврейських дітей, яких заховали в християнських родинах під час Голокосту, не здогадувалися про своє походження і залишалися зі своїми прийомними батьками. Деякі діти настільки прив’язалися до прийомних батьків, що не хотіли покидати їх, щоб возз’єднатися з членами рідної сім’ї, які вижили.

üВ деяких концентраційних таборах ув’язнених піддавали медичним експериментам, поміщаючи тіло в різні умови, наприклад, розміщуючи на висоті, піддаючи впливу низьких температур або граничного атмосферного тиску. Інших використовували в експериментах із захворюваннями, такими як гепатит, туберкульоз і малярія.

üРобочих концентраційних таборів змушували бігати перед офіцерами СС, щоб показати, що у них все ще є сили. Офіцери СС направляли тих, хто біг, в одну з двох ліній. Одна шеренга йшла в газові камери. Інша поверталася в бараки. Ніхто не знав, куди прямує кожен з них.

üФашисти переробляли волосся жертв Голокосту в повсть і нитки. Волосся також часто використовували для виготовлення шкарпеток та устілок командам підводних човнів, для запалів бомб, мотузок, корабельних шнурів і для набивання матраців. Начальники таборів мали представляти щомісячні звіти про кількість зібраного волосся.

üПершими почали звільняти концентраційні табори радянські солдати. 23 липня 1944 вони звільнили Майданек. Більшість людей в світі спочатку відмовлялися вірити радянським звітам про жахи, побачених там.

üНацистський псевдо-документальний фільм «Вічний жид» 1940 був створений в спробі виправдати знищення євреїв в Європі. У фільмі йшлося, що євреям генетично судилося стати блукаючими культурними паразитами.

üПриблизно 1/3 частина єврейського народу, що проживав у той час, була вбита при Голокості.

üВ період Голокосту були вбиті приблизно 220,000-500,000 циган.

Щоб вберегти світ від подібних трагедій у майбутньому, нам потрібно пам'ятати та вивчати Голокост. Голокост — це темна сторінка минулого, яка нагадує нам про найглибше відчуття втрати та непорозуміння.

Міжнародний День Пам'яті Жертв Голокосту — це не лише можливість вшанувати пам'ять, а й ще раз пригадати історію. Вивчення історії Голокосту — це не лише обов'язок, а й можливість виростити більш свідомих та справедливих громадян. Історія Голокосту нагадує нам, як важливо боротися за права людини, виступати проти нетерпимості.

У Міжнародний День Пам'яті Жертв Голокосту ми об'єднуємося, щоб вшанувати тих, хто постраждав, та спільно визначити шляхи, якими ми можемо запобігти подібним трагедіям у майбутньому. Нехай цей день стане світлом серед темряви.

Кожен з вас може доєднатися до ініціативи «Свічка Пам'яті». Запалити свічку та поширити фотографії в соціальних мережах з хештегом #HolocaustRemembranceDay, щоб виразити пам'ять та підтримку всім тим, хто постраждав.

Людмила Кравець, учитель історії

Вітання для нашого Героя!

Деталі

Створено: П'ятниця, 26 січня 2024, 08:27

27 січня свій двадцять шостий день народження святкує Владислав Юрійович Тарасюк. Хто він?

Для працівників Рівненської гімназії №14 він привітний колега-професіонал; для багатьох із учителів – учень-бешкетник Владик; для своїх учнів – справедливий авторитетний учитель; для родини – коханий чоловік, ніжний тато, уважний син; для рівнян – гордість міста, чемпіон України з веслування.

А для всіх українців Тарасюк Владислав Юрійович – воїн-доброволець, захисник, який боронить наші життя.

Дорогий Владиславе Юрійовичу! Вітаємо Вас із Днем народження! Бажаємо якнайшвидше повернутися з перемогою додому, де Вас усі чекають, повернутися живим і здоровим.

Ми не сумніваємося у Вашій мужності, витривалості, цілеспрямованості, патріотизмі! Ми віримо у Ваші сили! Молимося за Вас!

Ви стали прикладом для наслідування. Шкільна родина пишається Вами, своїм Героєм!

Шкільна родина